Багато хто думає, що історія стільникового зв’язку почалася з першого дзвінка в 1973 році, але ні, цьому передує ще безліч подій!
Почнемо з самого початку, а було воно аж у 1895 році. 7 травня знаменитий російський учений Олександр Степанович Попов представив пристрій, створений для реєстрації електромагнітних хвиль. Він спочатку навіть не думав про створення радіозв’язку, а розробляв прилад для реєстрації блискавок. Але його винаходу судилося стати першим у світі радіоприймачем. Вже у вересні цього ж року вчений підключив замість метрологічного реєстратора — телеграф.
Ось початок бездротової передачі інформації, але до сьогодення нам ще дуже далеко, так що йдемо далі.
Наступний великий крок стався завдяки поліції Детройта, яка в 1921 році вперше використала рухомий телефонний радіозв’язок. Це був односторонній диспетчерський зв’язок у діапазоні 2 МГц для передачі даних від центрального передавача до приймачів. Через 12 років тепер поліція Нью-Йорка почала використовувати цю технологію, але тепер вона вже була двосторонньою. А в п’ятдесят п’ятому році почала працювати одинадцятиканальна система в діапазоні 150 МГц, а в 56 році дванадцятиканальна 450 МГц. І перша та друга системи були симплексними, і в них використовувалася ручна комутація. Автоматичні дуплексні системи почали працювати аж у 64 році (150 МГц) та у 69 році (450 МГц).
У СРСР у п’ятдесят сьомому році інженер < Купіянович, Леонід Іванович ” href=”https://ua.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D 1%87,_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B4_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87″>Леонід Купріянович створив перший автоматичний дуплексний мобільний радіотелефон, що носиться. Важив він майже 3 кг, а радіус його дії був близько двадцяти – тридцяти кілометрів. Наприкінці п’ятдесяти років у Воронежі спроектували першу у світі систему повністю автоматичного мобільного зв’язку та дали їй назву «Алтай». Повністю використовувати її почали 1963 р. Вже сімдесятому року вона працювала в тридцяти містах Радянського Союзу в діапазоні 330 МГц. Працювало це та: у місті була одна базова станція, а обладнання встановлювалося на найвищих будівлях. Залежно від різних чинників, таких як висота, рельєф та поверховість забудови, сигнал у місті варіювався в радіусі від п’ятдесяти та аж до ста кілометрів навколо станції. У цьому діапазоні можна було дзвонити не лише зі станції Алтай на цю саму станцію, а й на міські номери, здійснювати міжміські дзвінки і навіть дзвонити за кордон.
Ну, а в наш час дзвінки за кордон не просто доступні, але ще й дуже вигідні за наявності сім-карти необхідної країни. На нашому сайті, у розділі каталог , ви знайдете сім-карти мобільних операторів понад 30 країн!
3 квітня 1973 року один із найвідоміших днів – Мартін Купер, голова відділу мобільного зв’язку в компанії Motorola, здійснив перший у світі дзвінок по мобільному телефону. І тепер цей день прийнято вважати Днем Народження сучасного мобільного зв’язку.
Масова популяризація
У 1991 році розвиток стільникового зв’язку набрало скажені оберти. Нові мобільні оператори почали відкриватися по всьому світу. Завдяки великому попиту з’являлося дедалі більше інвесторів, що дуже позитивно позначилося розвитку технологій. А вже 1999 мільйони власників телефонів отримали доступних до мобільного інтернету.
У нульових найпопулярнішими компаніями були Siemens, Ericsson, Sony та Nokia. Більшість із цих компаній у наші дні переживають не найкращі часи, але тоді їм просто не було рівних.
У цей час було запущено третє покоління мобільного зв’язку 3G, яке ми використовуємо і зараз. У 2006 році з’явилася мережа 4G – 42 Мбіт/с.
Перші сім-карти
У мережах “1G” (перше покоління бездротових телефонів) ідентифікацію абонента в мережі проводили за заводським номером мобільного телефону — ESN (Electronic Serial Number). Тобто стільниковий телефон і абонент ідентифікувалися єдиним кодом. Як ви розумієте, через це абонент був повністю залежний від конкретного екземпляра телефону. Змінивши пристрій, користувач був змушений звернутися в офіс оператора, щоб телефон перепрограмували і його серійний номер внесли в базу даних оператора. Деякі оператори робили це за окрему платню, та й погодьтеся, це в принципі дуже незручно.
Очевидно, що набагато простіше та зручніше ідентифікувати самого користувача, незалежно від його пристрою. Ось так і з’явилися перші сім-карти.
Головне навіщо потрібні SIM карти це зберігання інформації про обліковий запис, що дає абоненту можливість легко і швидко змінювати телефони. Для цього сім-карта включає мікропроцесор з програмним забезпеченням і дані з ключами ідентифікації карти. Але погодьтеся, в наш час цього вже не достатньо, для багатьох номер йде на другий план і головне це послуги, які надає той чи інший оператор.
Якщо хочете купувати якісні сім-карти за вигідною ціною, то вам визначено на сайт SimcardSHOP.
